Дівчинко наша кохана, біль непоправна.

Пам'ять в серце тебе кожної хвилини приносить, як ехо...

Час не загоює рани,

З нами ти ,доню, навік:

В цьому весняному квіті,

В люблячих наших серцях.

Хто відповість нам ,для чого

Землю покинула ти?

Молимо Господа Бога

Душу твою берегти.

Донечко наша, голубонько мила.

Що ж та доля з нами зробила?

Наше сонечко погасила,

Сльозами й горем батьків наділила.

Дорога наша ластівка, де ти?

В яких краях літаєш?

Звертай до нас , ми завжди чекаємо на тебе.